ВО "Свобода"

ENG

14 листопада 2016
Український соціальний націоналізм та олігархічний псевдонаціоналізм
Український соціальний націоналізм та олігархічний псевдонаціоналізм

У революційному суспільстві, а надто - в інформаційну добу, коли повінь зовні стихійних, проте добре керованих потоків терабайтів не лише допомагають знайти факти, а й часто зводять на манівці, українцям стає все складніше відділяти зерно від полови, друзів - від ворогів, а добро - від зла. Оскільки націоналізм, що є останньою надією українців, потроху завойовує серця нашого народу, важливо розтлумачити, якою ця ідеологія є в думці та чині, аби кожен наш співгромадянин зміг вчасно помітити пройдисвітів та відвертих ворогів, які лише використовують ідею нації, прикидаючись націоналістами й патріотами, проте залишаючись прислужниками олігархії, лібералізму чи "русскава міра".

Кажуть, що диявол криється в деталях. У такому разі істина лежить на поверхні - у поняттях та термінах. Для того, аби зрозуміти, що таке націоналізм і якими є націоналісти, ми маємо визначитися із наріжними визначеннями "нації", "ідеології", "націоналізму" та "ідеї нації". У цьому нам допоможуть не підручники авторства совєцьких ідеологів чи адептів космополітизму, а праці українських практиків і теоретиків націоналістичного руху: Дмитра Донцова, Миколи Сціборського, Степана Ленкавського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Дмитра Андрієвського, Валентина Мороза, Олександра Сича та інших.

Нація. Основною цінністю націоналіста завжди була, є і буде нація. Саме заради її захисту, добробуту та розвитку націоналіст одвічно працює й воює. Саме нація є ключовим, центральним елементом націоналізму, а тому саме вона є фундаментальними змістом і метою дій та помислів націоналіста. Існує, щонайменше, з десяток визначень нації, та націоналізм розглядає націю як кровно-духовну спільноту мертвих, живих та ненароджених. Це науково-художнє визначення конкретизує й спрощує поняття "нації". "Кровність" спільноти означає наявність спільних біологічних і спадкових рис. "Духовність" спільноти передбачає собою спільні культурні цінності, зокрема й територію, мову, вірування, звичаї, традиції. Опис "мертвих, живих та ненароджених" означає одвічний зв'язок поколінь, тисячолітнє існування в часі самої нації, її представників у минулому, сучасному та майбутньому.

Отже, за цим визначенням, українець - той, хто має генетичну спорідненість із іншими українцями, належить до української культури, вживає й захищає українську мову, сповідує звичаї й вірування та має традиційні для українців цінності. Водночас українець відчуває себе нащадком минулих поколінь та предком для поколінь майбутніх, шануючи пам'ять про померлих та дбаючи про захист і розвиток поколінь ще ненароджених. Таким чином зберігається одвічний зв'язок нації в часі, а відповідно, живе й національний організм.

Необхідно взяти до уваги націоналістичне визначення двох понять, щодо яких найчастіше спекулюють удавані патріоти: політична та етнічна нація.

Етнічна нація в націоналістичному розумінні - це кровно-духовна спільнота мертвих, живих і ненароджених. Політична - частина етнічної нації, яка перебуває в межах національної держави.

Ідеологія. Ідеологією є певна система цінностей, система координат, які встановлюють ставлення культурної людини до зовнішнього світу, що вже існує чи має існувати. Інакшими словами, ідеологія - це не лише констатація наявного стану, а й система ідей про те, як його змінити і яким має бути довколишній світ.

Кожна ідеологія має центральний елемент, через який вона відображає світ та моделює його зміну. Як ми вже визначили, центральним елементом ідеології націоналізму є нація. Необхідно пам'ятати, що нівелювання центрального елемента, фальсифікації його суті може знівелювати, спотворити й цілу ідеологію. Тобто коли деякі ліберальні мудрагелі белькотять, що "української нації не існує", чи коли "ватні" пропагандисти волають про "трієдіний народ", коли валютні псевдопатріоти кажуть: "а какая разніца на каком язикє нада услишать дамбас і любіть Украіну" - знайте, що поруч причаївся хитрий писок олігарха, який хоче знищити націю через фальсифікацію самого її змісту: крові, духу, єднання в часі й просторі.

Націоналізм. Націоналізм - це мислення і діяння інтересами своєї нації, бо нація - це святиня, зневага якої - найбільший злочин. Основна заповідь українського націоналізму: "Усе те добре, що добре для блага, сили й розвитку моєї нації; все те зле, що цю силу й розвиток послаблює".

Для націоналізму притаманні наявність певної, історично успадкованої території та боротьба за розвиток або створення національної держави, ідея про те, що ареал природного населення нації та кордони її держави повинні збігатися.

Ідеологія націоналізму розглядає власну державу як найкращу форму самоорганізації національного життя і найкращий інструмент захисту інтересів нації.

Націоналізм є внутрішньо спрямованим і завжди пріоритетно спирається на власні сили нації для побудови й розвитку держави та захисту від зовнішнього негативного впливу.

Націоналізм, маючи основним елементом націю як кровно-духовну спільноту, що має зв'язок у поколіннях, також передбачає захист і розвиток спільних культурних цінностей, зокрема й мови, традицій, вірувань, символів, звичаїв тощо.

Націоналізм культивує колективне уявлення про спільну історичну спадщину, що дає громадянам почуття відмінності від інших народів, розвиває ідентичність.

Націоналізм плекає колективне почуття гордості за досягнення в минулому й сучасному або ж спільне переживання з приводу національних трагедій та утрат, зокрема воєнних.

Націоналізм прищеплює пріоритет позитивного ставлення до представників власної нації, пропагує почуття єднання, національного солідаризму. Ці почуття стають чіткішими, усвідомленішими та сильнішими в часи воєн та перебування за межами історичної Батьківщини. Інакше кажучи, націоналізм - це любов. Любов до своєї нації, своєї країни та своїх цінностей.

Націоналізм виховує почуття відданості спільноті, що уособлює все рідне - народ, країну, культуру, мову, інтереси тощо. Адже для націоналіста нація - це щось більше, аніж просто сума її одиниць. Для націоналіста нація - це містичний символ, істота, організм.

Націоналізм є революційним і розглядає як наріжну ідею встановлення національної та соціальної справедливості. Національна справедливість - встановлення повновладдя титульної нації, як органічної української спільноти, що здійснюватиметься через усунення панування чужинських псевдоеліт та припинення й подальше запобігання розмиванню українського генофонду. Соціальна справедливість - створення теоретичних правил та практичних умов, за яких кожен українець отримує рівні стартові можливості та різні блага, залежно від власного внеску у справу підвищення добробуту нації та розвитку народного господарства.

Націоналізм є ідеалістичним у площині філософії. Першоосновою світу вона визнає не матерію, а дух та ідею. Націоналістом рухає не боягузливе мудрагельство, а волюнтаризм. Адже воля - духовне прагнення особи до досягнення мети. І хоч часто боротьба видається безнадійною, та воля до боротьби й досягнення цілі виводить того, хто змагає, поза межі можливого. Поруч із волюнтаризмом із націоналістичного ідеалізму випливає також ірраціоналізм. Він передбачає існування явищ та вчинків, що перебувають поза межами сприйняття людського розуму: феномену нації як спільноти, її волі, духу, пориву, самоствердження, вдосконалення, життя, боротьби.

Націоналізм є соціальним в економічній площині та будує таку модель економічної системи, яка має задовольнити потреби у благах народу за допомогою вільної творчої ініціативи й праці громадян. Відповідно, націоналізм є протилежно налаштований до олігархічного капіталізму, що має на меті отримання максимального прибутку за допомогою експлуатації, привласнення й розпродажу національних цінностей і ресурсів, визиску громадян та утворення різнооб'ємних корупційних схем. Олігархічний капіталізм характерний зосередженням у приватних руках кількох родин чи груп всього економічного, політичного та медійного ресурсу. Соціальний націоналізм характерний пріоритетом політики над економікою, що є похідним від первинності духу над матерією, має основними принципами націоналізацію промисловості та землі, планування економіки суспільством, а не капіталом, участю працівників у розподілі прибутку національних ресурсів та орієнтованістю на внутрішній ринок, господарську самодостатність спільноти.

Огляд історичного розвитку націоналізму у світі та Україні засвідчує: націоналізм ХІХ століття був етнографічним, націоналізмом просвітництва та традицій, націоналізмом усвідомлення, становлення й окреслення націй. Націоналізм ХХ століття став інтегральним, консервативно-волюнтаристським, націоналізмом боротьби за життєвий простір, що ототожнював державу та народ й утверджував принцип пріоритетності інтересів нації над особистими та зовнішніми інтересами. Націоналізм ХХІ століття, без сумніву, стане націоналізмом борні за фізичне збереження націй та їхніх традиційних цінностей, націоналізмом соціальним, побутовим, націоналізмом на рівні боротьби за шматок хліба.

Ідея нації. Ідея нації є лаконічною словесною формулою, яка вбирає в себе яскравий образ перспективного майбутнього нації, що, як правило, міститься поза межами одного покоління й силою своєї притягальності та емоційного забарвлення пориває його та наступні покоління до осягнення поставленої цілі.

Нинішня ідея нації для українців - досягнути соціальної й національної справедливості в Україні.

До реалізації чинної ідеї нації українська соціально-національна революція триває перманентно й завершиться аж тоді, коли завершиться етап боротьби за наповнення української держави українським національним змістом та побудову в Україні соціально справедливого ладу.

Варто наголосити на основних відмінностях націоналізму від патріотизму та шовінізму. Ці поняття схожі, та не тотожні. Хоча в основі кожного з них і лежить категорія нації, однак принципово вони відрізняються між собою.

Патріотизм - це почуття любові до своєї землі та народу. Проте почуття любові в патріота не обов'язково переростає в дію, а принципи патріота не обов'язково залишаються стійкими. Патріотизм - це первинно позитивне почуття, оскільки націоналізм виростає з патріотизму. Отже, кожен націоналіст є патріотом, але не кожен патріот є націоналістом. Основна відмінність у тому, що націоналізм є не лише почуттям, але й вольовою дією на захист інтересів нації, позитивне улагодження політичних і соціальних справ, від яких залежить буття народу.

Шовінізм - це ставлення зі зневагою та ворожнечею до інших націй і прагнення експлуатувати та визискувати їхню територію, цінності, ресурси тощо. Українському націоналізму шовінізм не притаманний. Навпаки, політична традиція українського націоналізму передбачає повагу й підтримку стосовно інших націй, що знайшло вираження в гаслі ОУН "Свобода народам! Свобода людині!" Нині найяскравішим прикладом шовінізму є імперська політика Московії.

Насамкінець, підсумовуючи основи, можна дати загальне визначення для українського націоналіста. Український націоналіст - це етнічний свідомий українець, що шанує пам'ять і традиції предків та відчуває себе відповідальним за наступні покоління народу, змагаючи за політичне повновладдя й антиолігархічну соціальну справедливість заради добробуту й вічного розвитку української нації.

Юрій Ботнар