ВО "Свобода"

ENG

18 травня
Із дипломом стоматолога ‒ на фронт, із фронту ‒ в депутати. Історія друга "Скорика"
Із дипломом стоматолога ‒ на фронт, із фронту ‒ в депутати. Історія друга "Скорика"

Отримавши диплом стоматолога, "Скорик" наступного ж дня опинився у Шевченківському райвідділку столиці. Через цю катівню пройшло усе праве вуличне середовище Києва (і не тільки). А черкасець Іван Косенко опинився там у час, коли вступав до лав батальйону "Січ" у липні 2014 року. Зараз він ‒ інтерн-стоматолог, депутат Черкаської міськради та очільник інтендантської служби ВГО "Сокіл", якого тягне на передову. Адже той, хто брав участь в обороні Пісків, не може вирвати з памʼяті тих запеклих днів. В інтервʼю Воєнній прес-службі ВО "Свобода" друг "Скорик" розповів про стан справ із захистом інтересів військовиків у Черкаській міськраді, про плани на війну і перші дні свого перебування в "Січі".

"У Шевченківському райвідділку було дуже дивно перебувати. Поруч із моїми побратимами-націоналістами були мєнти, які позирали з-під лоба з якоюсь сумішшю остраху й поваги. Вони ще не оговталися після Майдану. Згодом у нас почався триденний курс у школі міліції. Навколо ‒ зелені курсанти-міліціянти, у їхніх очах читалося запитання: "як це так ‒ самі хочуть на фронт?". Викладачі до нас ставилися по-особливому. До прикладу, вночі алярм, усі курсанти бігають, а до нас в кімнату стукають і тихенько кажуть "Хлопці, у нас алярм. Ви будете підніматися?" Тоді ще була повага до добровольців ‒ хвиля репресій пішла згодом.

Про час служби в "Січі" я можу розповідати дуже детально ‒ це був найкращий рік мого життя. Бо потім пішла рутина, все за планом. Можливо, це не моє, і після навчання я планую повернутися до військового життя", ‒ починає Іван.

Цікавимося, чи "Скорика" не відлякують від таких намірів відгуки побратимів, які споглядають вибрики совкової армійщини щодня. ‒ "Якщо людина служить безперервно, вона дуже надається тиску системи. Думаю, якщо прийти "свіжим", буде інакше. Та й хочу служити із побратимами ‒ дружня "амортизація" допоможе встояти і не потрапити під каток дебілізму", ‒ відповідає "Скорик".

Іван любить зброю і чекає, коли виповниться 25, щоби долучитися до когорти власників вогнепальної. "Зроблю собі подаруночок, можливо AR-15 від українського виробника". "Дякуючи" українському законодавству, Іван ще не в праві мати нарізну.

Він не в праві мати зброю, але в праві захищати Батьківщину та бути обраним до органів місцевого самоврядування. "Кому ставати депутатом? Старим корупціонерам чи іншим схемщикам? Захищати інтереси громади має людина з чистою совістю та певним авторитетом. Так склалося, що авторитет мають вояки, а не політики. Отже, після звільнення восени 2015-го я провів агітацію в окрузі, де живу. Було чимало зустрічей із сусідами, поклейка плакатів, роздача газет… Я отримав перше місце в Черкасах з усього партійного списку. Це була певна несподіванка для мене, адже я усвідомлював, що це велика відповідальність".

Зараз Іван працює в комісії з питань охорони здоров'я, материнства, дитинства, сім'ї, соціального захисту, освіти, науки, культури, фізкультури та спорту. Допомагає мешканцям розвʼязувати соціальні проблеми. Серед депутатів він ‒ єдиний військовий. Однак декілька ветеранів увійсшли до складу виконкому міської ради, де створено комісію з питань надання земельних ділянок учасникам АТО та інших питань, що стосуються військових. У нагоді стали й напрацювання попередників Івана у міськраді.

"Ще 2014 року депутати-свободівці у міській раді Юрій Ботнар, Андрій Куча, Ярослав Нищик розробили комплексну міську програму підтримки учасників АТО, яка була затверджена депутатами. Згодом її об'єднали з програмою "Турбота", яка забезпечує соціальний захист містян".

Від "Скорика" дізнаємося, що в Черкасах воякам не потрібно приходити сотнею на комісії та сесії, щоби змусити депутатів проголосувати за надання землі. "Це питання іде в пріоритеті ‒ першим номером на сесії. Розташування земельних ділянок ‒ не болота чи сміттєзвалища. Це можуть бути перспективні райони, що розбудовуються, або інші обрані вояками ділянки".

За словами Івана, у Черкасах не доводиться вибивати і право на пільговий проїзд. "Принаймні ні я, ні хтось із моїх знайомих із такою халепою не стикалися. Хоча у Львівській області я мав таку проблему. Багато скарг і на київських перевізників".

Це й не дивно ‒ Черкащина не мала проблем із мобілізацією (шосту хвилю область пройшла із показником 80% виконання мобілізаційного плану). Певно, зберігся козацький дух ‒ його підігрівають і Холодний Яр, і Шевченків край.

"Оскільки у нас центр навчання прикордонників, які ведуть свою агітаційну роботу ‒ ця військова спеціальність має особливу повагу серед містян. Наші хлопці стоять і на кордоні з Росією, з Придністровʼям, на пунктах пропуску з тимчасово окупованими територіями", ‒ розповідає він.

Однак заспокоюватися не варто. "У нас незакритим лишається питання територіальної оборони. Соціальний захист ‒ це добре. Але воякові треба не розгубити свої навички та вміння. Робота з молоддю, зайнятість у важливій для місцевої громади (та України) справі ‒ це те, що може сприяти адаптації ветеранів", ‒ дивиться в корінь вояк.

Іван може пишатися і тим, що "червоні дні" Черкаси пережили спокійно. "У результаті нашої наполегливої роботи в місті не з'являлися ні червоні прапори, ні "колорадські" стрічки. Але нам того було мало ‒ зі свободівських наметів ми вітали учасників маршів націоналістичною музикою ‒ особливо вони "тішилися" пісням Ореста Лютого".

Записала Настя Сніжна, воєнна прес-служба ВО "Свобода"