ВО "Свобода"

ENG

6 листопада
Ірина Фаріон: "Трійця" на Дністрі та "трійця" на Дніпрі відображають три шляхи, якими ходить українська інтелігенція
Ірина Фаріон: "Трійця" на Дністрі та "трійця" на Дніпрі відображають три шляхи, якими ходить українська інтелігенція

6 листопада 2017 року в Черкасах Ірина Фаріон презентувала нову книгу "Мовна норма: пошук істини" та инші свіжі видання на мовно-історичну тематику. Це, зокрема, монографія "Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XI‒XVII столітті", 4-те видання книги "Мовна норма: знищення пошук, віднова" та нову книгу "Мовний портрет Івана Пулюя".

Ірина Фаріон під час презентації спілкувалася з гостями на тему важливости повернення до життя правопису, який фактично розстріляли 1937 року в урочищі Сандормох, де було знищено мовознавців, які 1929 року вперше зібралися з усіх куточків України для укладення правопису української мови.

Мовознавець порівняла геніяльні постаті Галичини та Наддніпрянщини й на основі їхніх праць пояснила природу боротьби за становлення сучасної літературної української мови. Окрім цього, Ірина Фаріон наголосила на тому, що ці постаті є недооціненими сучасниками та нашим поколінням і зауважила, що не всі з них до кінця життя були вірні Україні.

"Маленька книжечка "Русалка Дністрова" зробила великий переворот на Галичині. Маркіян Шашкавич із "Руської трійці" всього шістьма своїми віршами проголосив відродження руської (української) мови. У 1848 році у Европі буяє "весна народів", Австро-Угорська імперія під загрозою, австрійці запрошують москалів придушити угорське повстання. Що принесла "весна народів" у Галичину? На першому з'їзді вчених Руської ради оголошують, що мовою Галичини є руська мова. Тоді відкривають катедру руської словесности і очолює її Головацький. Через рік він абсолютно оступається від цих цінностей. Гнила львівська інтелігенція в основі Головацького дістає від вторгнення москалів страшний захват думаючи, що вони приєднають Галичину до Росії. Згодом Головацький виїхав до Петербургу, мову їхню йому так і не вдалося вивчити, щось у нього було не те з артикуляційним апаратом. Але для мене дуже важливо, в який непростий спосіб за зраду свого батька відповіли його діти там, в Петербурзі. Один син, слідчий, наклав на себе руки, інший, лікар, ‒ ніяк собі роботи не міг знайти в тій Росії, яку так любив його батько-відступник, а доньку посадили в тюрму. Й як Головацький не просив свого любого царя змилуватися над його донькою ‒ бажаного не отримав і вмер. Інший, Вагилевич, пішов служити полякам. Очолив журнал, основною ідеєю якого було те, що польськомовні українці ‒ це прекрасно, так як зараз російськомовні українці; що польськомовні українці не є окремим народом, а відгалуженням від польського народу. До смерти вірним ідеям повернення русинам свого коріння, своєї мови залишився лише Шашкевич. Я вам це розповідаю тому, що історія повторюється, якщо учні погані. А чи учні погані, чи вони добрі ‒ робіть висновки самі.

Отже дуже стисло я показала вам трагедії та успіхи "Русалки Дністрової". І цієї "трійці", яка народилася на берегах Дністра. Але були ще й береги Дніпра, на яких у 1847 році народилося щось інше, ніж "Руська трійця". Тут народилося Кирило-Методіївське братство й було представлене також "трійцею": Шевченко, Костомаров та Куліш. З цієї "трійці" з вірного шляху також не зійшов лише один і був ним Шевченко. Здається дуже хорошою є ідея написати цілу книжку про дві "трійці": одну на Дністрі, одну на Дніпрі й показати ось ці три дороги. Шевченко вибухнув своїм "Кобзарем" 1840-го року. Але коли жандарми запитували звідки такий успіх у Шевченкової книжки з усього на всього вісьмох поезій, то він відповідав: "Тому, що по-малоросійському написано". Дійсно, чужинці намагалися вивчити українську мову, щоб відчути силу Шевченкової поезії. Куліш розповідав, що коли слухав Шевченкові тексти, він закривав вуха, бо не мав сили слухати тоту правду. Квітка-Основ'яненко казав, що у нього волосся дибки ставало від віршів Шевченка. І тут ми маємо зрозуміти одну річ, що, на жаль, в Україні діє правило: "Пророком в себе дома не будеш". Гоголь критикував Шевченка за те, що він писав українською. Проте слід зауважити, що Гоголь під кінець свого життя зізнався, що робив це, бо просто Шевченку заздрив!

Українці часто ненавидять те, що зрадили. Як у випадку з Гоголем: він зрадив своє коріння, свою рідну мову на користь московській, тому довгий час перебував у такому стані, який згодом і звів його з розуму. Тому й зараз українці запрошують чужинців до влади, бо не здатні оцінити своїх лідерів" ‒ порівняла події двохсотлітньої давнини із сучасними Ірина Фаріон.

Прес-служба Черкаської обласної організації ВО "Свобода"